ДОГЛЯДА́ТИ, аю, аєш, недок., ДОГЛЯ́НУТИ, ну, неш і розм. ДОГЛЯ́ДІТИ і ДОГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, док.
1. перех. і неперех., кого, що, чого, за ким — чим і
без додатка. Пильнувати, слідкувати за чим-небудь
з метою забезпечення нормального стану, порядку
і т. ін. Сидять собі товариші та доглядають за
стравою (Українські народні казки. 1951, 108); Поки діти були малі,
біля них піклувалася мати; вона ж і хатнього
господарства доглядала (Панас Мирний, IV, 1955, 327); Батько
конфіскований панський реманент доглядав (Олександр Ковінька,
Кутя.., 1960, 65); Треба й обіду доглянути й коло
дитини побути (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 188); — Оце я
провідав свата.. та й піду, бо треба і за хазяйством
доглянути і в пивній торгувати (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 68);
— Пхе! — сказала Олеся, покуштувавши сухої ніжки.
— Килина не догляділа й пересмажила (Нечуй-Левицький, IV, 1956,
99); Наша пані журилась і плакала за старою дуже.
— Вже тепереньки сама я в світі зосталась: .. Моє око
всього не догледить (Марко Вовчок, I, 1955, 132);
//
Турбуватися, піклуватися про кого-, що-небудь,
забезпечувати необхідні умови комусь, чомусь. Княгині тілько
вміють Привести дитину. А годувать та доглядать
Не вміють княгині (Тарас Шевченко, II, 1953, 12); За останні
роки стали краще удобрювати землю, готувати насіння
і доглядати за посівами (Колгоспник України, 4, 1958, 24);
І просить він доглянути його воликів любих, щоб не
зазнали вони ні в чому недостачі, поки прийдуть
додому (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182); — У тебе сина нема, на
фронті, то візьми доглянь пораненого товариша (Микола Шеремет,
В партиз. загонах, 1947, 20); — Робіть [діти], що
знаєте, аби коло мене були, щоб було кому мене при смерті
доглядіти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 300); — Важко довелося
мені, дівчині, з дитиною.. Нікому догледіти хлопця,
своєчасно нагодувати, обіпрати (Віталій Логвиненко, Давні рапи,
1961, 59); * Образно. Раніше почало вставати сонце,
щиріше доглядати землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75).
2. тільки док., перех. і без додатка, з спол. що, діал. Побачити, помітити. Коли в'їхали в простору долину, доглянули тут і там хатини (Ольга Кобилянська, I, 1956, 457); Іде якось раз Мокрина, а за нею котятко. Вона й не догляділа, придавила якось дверима (Панас Мирний, I, 1954, 102); Здавалося ляхам, добре мене закували, та не догледіли того, що кайдани були просторі на моїх ногах (Олекса Стороженко, I, 1957, 168).