в означеннях
Тлумачення, значення слова «догоряти»:

ДОГОРЯТИ, яю, яєш і рідко ДОГОРАТИ, аю, аєш, недок., ДОГОРІТИ, рю, ри́ш, док.

1. Закінчувати горіти; горіти до кінця, до певної межі. В печі догоряють якісь опилки (Іван Франко, VII, 1951, 344); Стою довго, доки вогники сірників, що запалюються регулярно й догорають до краю, зацікавлюють мене (Юрій Яновський, II, 1958, 22); Свічка догоріла й погасла (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 82).

2. перен. Переставати світитися, втрачати яскравість. На заході догоряла ніжна несмілива заграва (Олесь Донченко, IV, 1957, 522); За лісом догоряла вечірня зоря (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 84);
//  Закінчуватися. Догоряє літо (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 228); Синій вечір тоскно догоряє (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 52); Минула, одійшла косовиця на Потоках. Останній день догорів (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 27).

3. перен. Поступово втрачати сили, слабнути; вмирати. Вийшов [Наум] із кімнати, подививсь на Марусю, бачить, що вона як тая свічечка догоряє (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 84); Добриня догоряв, і тільки ще слабі проблиски життя світилися в його глибоких темних очах (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 314).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 342.

Коментарі (0)