в означеннях
Тлумачення, значення слова «доказ»:

ДО́КАЗ, у, чол.

1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чого-небудь; підтвердження. Юзі треба було щодня, щогодини доказів приязні від Зоні (Леся Українка, III, 1952, 656); Демонстрація коло воріт — найкращий доказ того, що не всім подобається мій приїзд (Яків Качура, II, 1958, 47); [Томко:] Товариш Микитюк своєю втечею з тюрми дав нам доказ відваги та мужності (Мирослав Ірчан, I, 1958, 188);
//  рідко. Донос на кого-небудь. — І ось на саму кутю, як грім з неба, — прийшли й забрали [поліцаї]. По доказу сільського старости... (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 108).

2. Предмет або обставина, які свідчать про чию-небудь провину. [Віра:] Що, коли ці папери єдиний доказ його виновності [винності]... і я мушу сама рішати його долю... Жах... (Іван Кочерга, II, 1956, 223); Всі докази були проти Явдохи, і ніхто не мав сумніву, що тяжкий злочин — діло її рук (Олесь Донченко, III, 1956, 12).
Речові докази, юр. — пов'язані із злочином предмети, що дають можливість розкрити його. Унтер заховав її [стрічку] в кишеню, як речовий доказ, який він сьогодні ж подасть приставу з рапортом (Юрій Смолич, II, 1958, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 350.

Коментарі (0)