ДОКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доказати 1, 2. Коли б тепер Гнат у тихому лісі зустрів Оксану, відкинув би геть усе, що між ними було, і поговорив би про найважливіше, що так і залишилося між ними не доказаним (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 285).