ДОХО́ДИТИ, джу, диш і рідко, заст. ДОХОДЖАТИ, аю, аєш, недок., ДІЙТИ, дійду, дійдеш, док.
1. Ідучи в
певному напрямку, досягати якого-небудь місця.
Тільки що стали до волості доходити, тут вийшов до
громади сам губернатор (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 149); Коли
доходили до цвинтаря, здалека чути було жалібний спів
(Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); За три милі Дике Поле
Козаки укрили, Доходжали-доступали до Чурай-могили
(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 277); Тільки як дійшла [Марія]
до теплохода, випросталась, глянула на нього [Петра
Шагайду] вогкими очима, глибоко й сумовито (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 103);
// Рухаючись у певному
напрямку, досягати якого-небудь місця (про поїзд,
машину, пароплав і т. ін.). Поїзд доходив до станції;
//
Прибувати на місце призначення (про листи, телеграми,
посилки і т. ін.). — Вже ж я писала й пересилала, мої
листи не доходять (Павло Чубинський, V, 1874, 128); — Газети до їх
[них] не доходять, людей просвічених вони не бачать
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 456);
// розм. Звертатися куди-небудь,
до когось (перев. із скаргою, проханням). — Коли у вас
[панів] уся сила, то дарма; не по-вашому буде, я дійду
всюди (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 277); Келембет дійшов до
вищих профспілкових органів, домігся потрібної путівки,
попросив начальника цеху передати її під розписку
Мехтодію Мехтодійовичу із суворим наказом дирекції —
негайно їхати (Юрій Яновський, II, 1954, 102).
Доходити (дійти, заст. доходжати) [до] кінця ([до]
краю) — закінчувати йти, приходити до наміченого
місця. Як тільки на світ займеться і можна буде йти,
вона піде просто, просто і буде йти, аж поки дійде до
краю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); Ось він вже дійшов кінця і
втомлено став (Григорій Епік, Тв., 1958, 396).
2. Поширюючись, досягати кого-, чого-небудь (про
звуки, запах, світло і т. ін.). — Чули ми, Чіпко, — вмішалася
баба, — чули, аж сюди до нас крики доходили... (Панас Мирний,
II, 1954, 214); Крізь розвалений куток стелі доходило
вечірнє світло (Юрій Яновський, II, 1954, 45); Крізь вікно
доходила свіжість ночі і скрекіт цвіркунів (Зінаїда Тулуб, Людолови,
I, 1957, 40);
// Ставати відомим кому-небудь, де-небудь;
розповсюджуватися (про чутки, вісті і т. ін.). До Сновська
доходили чутки, що в Харкові з'їзд Рад проголосив
Українську Рядяпську Республіку (Семен Скляренко, Легендарний
начдив, 1957, 21);
// розм. Зачіпати почуття, думки і т. ін.;
ставати ясним, зрозумілим. Просте й правдиве ленінське
слово.. доходило до самих глибин свідомості народних
мас (Ленін, Коротка біографія, 1955, 163); Пісня була жалібна,
але чомусь не доходила ця жалість до неї (Леонід Смілянський,
Зустрічі, 1936, 118);
// безос. [Микита:] А тобі до
плачу доходить? (Марко Кропивницький, I, 1958, 73).
♦ Доходити (дійти) до серця (до душі, до живого
і т. ін.) кому — глибоко зворушувати кого-небудь;
знаходити відгук. До живого нікому не доходило:
чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить, —
тільки бідній матері допекло (Анатолій Свидницький, Люборацькі,
1955, 191); Видно, слова його дійшли до серця, до душі
Петру, розворушили її (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960,
357).
3. Зберігатися до якого-небудь часу (про письмові пам'ятки, предмети старовини і т. ін.). Яка то була і чи одна задля всіх людей була та перша мова — ми не знаємо, бо до нас не дійшло ніяких зразків про ту першу мову (Панас Мирний, V, 1955, 306).
4. Розвиваючись, змінюючись, досягати якого-небудь
стану. Наука доходить, що й плуг сам ходить
(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 365); Хто зна, до чого дійшла б
тая розмова у двох сестер, якби не надійшла мати з
кухні (Леся Українка, III, 1952, 497);
// безос. Тепер уже,
он бачиш, Доходить до чого. Що я стратить
наміряюсь Максима святого (Тарас Шевченко, II, 1953, 257);
//
Змінюючись, досягати якого-небудь рівня, якоїсь межі
(про розмір, вагу, кількість і т. ін.). Пшениця доходила
до чоловічої груді (Панас Мирний, IV, 1955, 208); Як тільки
покажеться сонце, стає тепло, як повесні,
температура доходить до +20° (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414);
// Досягати певного віку. Никодим Онуфрійович кожного
свого одприска [нащадка], тільки той доходив робочого віку,
навчав слюсарювати (Юрій Смолич, V, 1959, 90); Невтішені
батьки поховали єдиного сина, що ледве дійшов
шістнадцяти літ (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 191);
// безос.
Останню [жінку] він, щоб не збрехати, взяв, як йому
доходило дев'ятого десятка (Юрій Смолич, I, 1958, 46).
Доходити (дійти) [до] літ (до зросту) — ставати
дорослим, досягати повноліття, виростати. Доходила я до
літ і багато дечого починала розуміти (Ірина Вільде, Пов.
і опов., 1949, 13); Багато парубків літа свої перейшли,
не женившись, — дожидали дівчину, поки літ своїх
дійде, щоб із сватами засилатися (Степан Васильченко, II, 1959, 395);
От дійшли вже ті сини до зросту, — такі парубки
стали, що ні здумати, ні згадати, хіба в казці сказати!
(Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 98).
5. Проводячи послідовно яку-небудь дію чи ряд дій,
добиватися чого-небудь; досягати наміченого. Чи
тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт
барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори
скінчу той шлях тернистий (Леся Українка, I, 1951, 44); Давай
люди клопотати, Правди судом доходжати (Іван Манжура,
Тв., 1955, 150); Думка про снайперство міцно засіла
хлопцеві в голову. Він вирішив за всяку ціну дійти свого
(Олесь Донченко, II, 1956, 289);
// Досягати якого-небудь стану,
становища. З добрими людьми завжди згоди можна
дійти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 140); Через те похвалитися
нема чим, а часом просто доходиш до розпуки (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 278);
// розм. Досягати розуміння чого-небудь;
додумуватися. — Тебе вважали розумною і культурною,
хоч ти до всього доходила самотужки (Микола Руденко, Остання
шабля, 1959, 41); Він боявся щось проґавити, а все
необхідно бачити на власні очі і дійти всього своїм
розумом (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 31).
♦ Доходити (дійти) до гроша — здобувати гроші.
— Тяжко згадувати про всі ті способи, як я до гроша
доходив! (Іван Франко, III, 1950, 19); Доходити (дійти) [до] думки
(висновку) — додумуватися до чого-небудь, робити
який-небудь висновок. Петро Петрович дійшов до
думки, що власне тепер земські начальники мають
найбільшу місію культурну і політичну (Володимир Самійленко, II, 1958,
231); Вирішивши так, Остап Антонович, натурально,
дійшов тієї щасливої думки, що.., зробила його ім'я
широко відомим не тільки на Глухівщині (Григорій Епік, Тв.,
1958, 474); Довго всі радились, думали, міркували..
І кінець кінцем дійшли такого можливого висновку
(Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 46); [До] розуму доходити
(дійти) — ставати розумово зрілим. — Яка ще з нею
мова? Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде
(Марко Вовчок, I, 1955, 261); Як ріс, то розуму не мав, а як
уже до розуму дійшов, то тоді б то лічити, та багацько
літ упливло (Україна сміється, I, 1960, 296).
6. Наступати, підходити. Вже в тюрмі і то краще, можна було хоч пройтися по камері, а коли дійде черга, лягти на нарах і простягти ноги, хоч трохи спочити (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 159).
7. розм. Ставати цілком готовим (про те, що печеться,
смажиться і т. ін.). Вона метушилась коло печі: то
рогачем розгортала на черені жар, то сунула туди нового
крутеня, а в печі вже доходили млинці (Арсен Іщук, Вербівчани,
1961, 218);
// Дозрівати (перев. після збору).
Минули жнива, на полі вже хіба тільки де в кого снопи
гречки доходили (Любов Яновська, I, 1959, 336); Вересень
заповідається теплий і сухий.. Дійдуть помідори,
соняшники, квасоля (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 335).
8. розм. Переставати жити; умирати. [1-й запорожець:] Та він увесь в крові. Доходить! (Карпенко-Карий, II, 1960, 283); А дитинка тихо дійшла... (Марко Вовчок, I, 1955, 269).
9. розм. Намагатися зрозуміти суть чого-небудь; вникати в що-небудь. Ми не дуже доходимо причини деяких прояв (Ольга Кобилянська, I, 1956, 123); Ольга докладно і пильно доходила кожної дрібниці, перепитувала, просила пояснювати окремі важливі моменти (Іван Микитенко, II, 1957, 292); — Щоб вилікувати хворобу, треба дійти її причини (Іван Франко, VI, 1951, 215).
10. Приходити до кінця; закінчуватися. Доходила
10 година ранку, і я вже був біля редакції (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 425); Коли доходив третій рік війни, зростала
дорожнеча (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 27).
Доходити (дійти) [до] кінця — закінчуватися. Обід
помалу доходив до кінця (Іван Франко, VII, 1951, 341); Весняна
ніч уже доходила кінця (Юрій Смолич, V, 1959, 733); Доходити
(дійти) ручки — закінчувати покіс. Самітно бринить
десь остання коса — косар доходить ручки (Степан Васильченко, II,
1959, 168).
♦ Діло (річ і т. ін.) доходить (дійшло, дійшла,
дійде) до кого — питання торкається, стосується кого-,
чого-небудь. Діло доходило до Онисі (Нечуй-Левицький, III, 1956,
36); Доходити (дійти) до діла — переходити до
основного. — Сеє-теє, теє-сеє, а як дійде до діла, то й
розтечуться, розповзуться, як тая купа черваків на сонці [про
громаду]... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 115); Доходити (дійти)
[до] ладу — розбиратися в чому-небудь; уміти
упоратися з чим-небудь. — Якось воно так порізано, що я й
ладу не дійду... (Леся Українка, III, 1952, 643); Омелян
дивувався, що дзвони висіли на кількох поверхах, так
розділені, що ніякий дзвонар не зумів би з ними дійти ладу
(Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 521); Доходити (дійти)
краю — досягати найвищого рівня. Люті морози
доходили краю й не попускали (Олександр Довженко, I, 1958, 471);
Руки не доходять: а) за іншими справами ніколи
зробити що-небудь. Невже колгосп не може відкрити
перукарню? Може, звичайно, та все руки не доходять
(Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 279); б) немає можливості
повністю охопити що-небудь. Не доходять [до
боротьби з старістю, смертю] ще руки нашої науки, як
висловився один старенький хлібороб (Іван І. Волошин, Місячне срібло,
1961, 12).