ДОКЛАДАТИ, аю, аєш, недок., ДОКЛАСТИ, аду, адеш, док.
1. перех. Класти на додаток до чого-небудь,
додавати, приєднувати що-небудь до чогось; добавляти.
Як неставало прядива, то молодиці мусили докладати
свого (Нечуй-Левицький, II, 1956, 185); На кріслах стояли два
розкритих чемодани, в які мама час від часу все щось
докладала (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 27); Ще й
зосталося карбованців кілька, — доклали до них
Артемову получку та й купили телицю (Андрій Головко, II,
1957, 398).
♦ Докладати (докласти) воза, заст. — бити, карати.
[Михайло:] Борони боже: Якби я свою [жінку]
підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (Іван Котляревський, II,
1953, 69); Докладати (докласти) зусиль (сил, рук, праці і
т. ін.) — багато й старанно працювати. В радгоспі
докладали всіх зусиль, щоб створити йому найкращі умови
для роботи (Яків Качура, I, 1958, 434); Колись Шевченко доклав
багато сил, щоб видати букваря, одного-однісінького
букваря для народу (Павло Тичина, III, 1957, 76); — Як
звернеться додому [панич] та подивиться, що так всюди чисто
та гарно, хай догадається: хто до того своїх рук
докладав! — подумала вона, легенько зітхнувши (Панас Мирний,
III, 1954, 223); [Чирва:] А скільки я доклав праці.
Скільки жил висотав (Іван Микитенко, I, 1957, 84); Не знати, до
чого (куди) рук докласти: а) не знати, за яку справу
взятися; б) не мати можливості працювати, брати
участь у чому-небудь. Роками тисячі людей у місті не
знали, куди рук докласти (Іван Сенченко, Опов., 1959, 178).
2. перех. і без додатка, розм. Розповідати, повідомляти про що-небудь. — Питалася Одарка: де ж Карпо зостався? — Кажу — не знаю, — докладала Христя матері (Панас Мирний, III, 1954, 52); Став Іван розповідати, Все докладно докладати (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 157).
3. тільки недок., неперех., діал. Вигадувати для сміху. Пішла Ганна боса; ноги розчервонілись, потерпли од холоду.. Сміються люди з Ганни та докладають: — Навіщо, бабо, так зарані вбралась в червоні чоботи? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 109); [Охрим:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, ..почнуть таке докладати, що, здається, і мертвий зареготав би, а мені усе те байдуже (Марко Кропивницький, I, 1958, 149).