в означеннях
Тлумачення, значення слова «докочуватися»:

ДОКОЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОКОТИТИСЯ, очуся, отишся, док.

1. Котячись, досягати якого-небудь місця, певної межі. Докотився м'яч до типу,  * Образно. Хвилі лізуть на берег і одкочуються назад. Ще хвилі — докочуються до слідів на піску (Юрій Яновський, IV, 1959, 45).

2. перен., розм. Доходити, доводити себе до чого-небудь небажаного. Емпіріокритики докотились до твердження, що мозок не в орган мислі, що мисль можлива без мозку (Ленін, Коротка біографія, 1955, 102).

3. Доноситися (про сильні, розкотисті звуки і т. ін.). Від Перекопу докочуються гарматні гули (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 716); Мов прірву прорвало, докотився крик до мого вуха (Панас Мирний, I, 1954, 189); Луна від пісні понеслася далеко-далеко, докотилась до села (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 377);
//  Доходити, поширюватися, ставати відомим. Все частіше докочувались про Каховку різні чутки (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 7); Нові й нові вісті, як хвилі велетенського моря, докочувалися до палат госпіталю (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 21).

4. розм. Діставатися, добиратися, доїжджати куди-небудь. Докотився поїзд до Поста Волинського (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 9); За товариською гутіркою надвечір докотилися до Одеси (Мирослав Ірчан, II, 1958, 364);  * Образно. Докотилася весна й до Києва (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 305).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 354.

Коментарі (0)