в означеннях
Тлумачення, значення слова «доконати»:

ДОКОНАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Довести кого-небудь до важкого фізичного або морального стану; замучити. А Марина сидить собі, У же й не говорить І не плаче... отак її Доконав, небогу, Той правитель (Тарас Шевченко, I, 1951, 249); До броні! Настала година слушна За рідний край стать в обороні, Бо вже доконала неволя Страшна... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 39); Є в нього свій метод знеславити і доконати людину, котру взяв під сумнів (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 211);
//  Погубити, знищити кого-небудь. Щоб вільно жити, працювати, треба фашистів доконати (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 410); [Андрій:] Візьми ніж, удар мене ось сюди!.. Доконай моє тіло!.. Душу мою ти вже убив!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 492); На денікінську валку налетіла червона кіннота і доконала недобитків (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 141).

2. рідко. Зробити, здійснити що-небудь. [Кунаш:] Знайте, люди, Що Гостомисл задумав нині рано Велике діло доконать (Іван Франко, IX, 1952, 284); А чого не може й зрада, лютий розбрат доконає (Леся Українка, I, 1951, 395).
Доконати свого — домогтися свого, досягнути своєї мети. Та вже бим [б] рачки ліз, а свого доконав (Номис, 1864, № 3338); Доконати свого слова — виконати обіцяне. — А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш, та й ні (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 353.

Коментарі (0)