ДОКОПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОКОПАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. до чого, розм., рідко чого. Копаючи, досягати якого-небудь місця, знаходити або виявляти щось. Прокопавши ще кілька сажнів глибше, таки докопувався [Гермап] кип'ячки (Іван Франко, VIII, 1952, 394); Копають день, копають два, На третій насилу Докопалися до муру Та трохи спочили (Тарас Шевченко, I, 1951, 306); Силою води не докопаєшся (Номис, 1864, № 1088); Соломія спробувала викопати рукою ямку і справді докопалась до води (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357).
2. розм. Багато, довго копаючи або копаючи несвоєчасно, зазнавати неприємностей. — А обмолотилися, буряки стали копати, та й докопалися — учора думали, що й попропадаємо з ногами: морозище ж отакий, а ми босі (Андрій Головко, II, 1957, 8).
3. перен., розм. Наполегливо шукаючи, аналізуючи,
вивчаючи, довідуватися про що-небудь. Розбираючи
артистичний твір, реальний критик поперед усього
буде докопуватися, чи виведена.. людина правдива і
можлива в дійсності (Іван Франко, XVI, 1955, 257); Хому
цікавило все, до всього він докопувався (Олесь Гончар, I, 1954, 187);
Максимов розумів, що з дівчиною діється щось недобре,
хотів дізнатися, що саме, а докопатися до правди
зараз не міг (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 173).
♦ Докопуватися (докопатися) до коріння — глибоко,
вдумливо аналізуючи, вивчаючи що-небудь, вникати
в його суть, пізнавати до кінця. Він ніколи не буде ні
письменником, ні інженером, бо не здатний серйозно
вчитись і докопуватися до коріння (Олесь Донченко, II, 1956,
316).