в означеннях
Тлумачення, значення слова «докоряти»:

ДОКОРЯТИ, яю, яєш, недок., ДОКОРИТИ, рю, ри́ш, док., кому, чому, розм. кого, що і без додатка. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати. Й не чула того вечора Маруся-наймичка, як хазяйка сварилася на неї за гаяння, як дорікала й докоряла (Марко Вовчок, 1, 1955, 353); Вона подивилась на мене повними зненависті очима, але не лаялась і не докоряла мені (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 44); Мати жахалася, докоряла хтозна-кого (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 188); — Ти плачеш? Цить, дитино моя! Я ж не хотів тебе нічим докорити (Іван Франко, III, 1950, 61); Одна бабуся поставила [богунцям] мисочку вареної нечищеної картоплі, і ніхто потім в селі не докорив їй і не посміявся з неї (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 147).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 354.

Коментарі (0)