ДОКОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати косити; косити до певного місця, до певної межі, до якогось часу. — Я лиш пообідав І збирався йти на он сей груник, Де якраз докошували сіно (Іван Франко, XIII, 1954, 330); Навколо мало вже жнив. Ярі де-не-де докошували (Андрій Головко, I, 1957, 269); [3-й чоловік:] Та там докосив Бичкові просо! (Марко Кропивницький, I, 1958, 481); Косили цілий день і ледве докосили (Максим Рильський, Поеми, 1957, 28); * Образно. Знов яму вирито, знов безпорадна втрата! Старих борців докошує вже смерть... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 154).