Словник української мови

ДОКУМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який є документом (у 1 знач.). Вони [листи] є документальним свідченням тісних органічних зв'язків визначного громадського діяча і письменника Михайла Павлика з прогресивними організаціями українців у Канаді (Літературна газета, 28.I 1958, 4);
//  Який ґрунтується на документах (у 1 знач.). В основу агітації повинно бути покладено цілковите обізнання з документальною стороною справи (Ленін, 9, 1949, 195); За браком документальних даних зараз важко визначити, яких форм набирав критицизм Шевченка у ставленні його до Герцена в останні три роки життя (Радянське літературознавство, 3, 1962, 82);
//  Власт. документам (у 1 знач.), такий, як у документах. Документальна переконливість.
 Документальний фільм — фільм, який показує справжні факти, події. Мені цікаво дивитися все: і художні, і документальні, і навіть науково-технічні фільми (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 55).