ДОМІРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОМІРЯТИ, яю, яєш і рідше ДОМІРИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка.
1. Закінчувати міряти що-небудь; міряти до кінця, до певної межі. Коваль доміряв до Чабанової хати, зо всіма-привітався (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 217); Домірив [син] до борозни, і вже як підійшов та взяв за налигача, сказав, на воли гейкнувши: — Проміряв (Андрій Головко, II, 1957, 211).
2. розм. Відміряючи, додавати до того, що вже є. — Своє поле маєш переміряти цією кроковкою? — Ні, доміряти до свого (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 36).