в означеннях
Тлумачення, значення слова «домовина»:

ДОМОВИ́НА, и, жін.

1. Місце, де поховано померлого; могила. — Чи пронизала тебе вража куля у бої [бою]?.. І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Панас Мирний, II, 1954, 65);  * У порівняннях. Було темно, мов у домовині (Яків Качура, II, 1958, 421).

2. Те саме, що труна. Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину — і засипають Без домовини (Тарас Шевченко, II, 1953, 150); Опанас ішов за домовиною, не зводячи очей з свого сина (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 60); Заможніші селяни купують рівні стовбури на дошки або домовини (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 77);  * Образно. Хлопцеві вдалося нарешті видертися з панцирної домовини [броньовика] (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 26).
До домовини — до смерті. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Тарас Шевченко, II, 1953, 343); Заганяти (загнати) в (у) домовину кого — доводити кого-небудь до смерті, прискорювати чию-небудь смерть. Скрізь [дочка] безсоромно ходить з одкритим лицем, .. добивається освіти й заганяє батька у домовину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 142); Пора лягати (лягти) в (у) домовину — пора вмирати. — Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора (Євген Гребінка, I, 1957, 87); Хоч живцем лізь (лягай) у землю (у домовину) див. живцем.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 364.

Коментарі (0)