ДО́НЯ, і, жін., пестл. Те саме, що дочка. Коло його стара мати Сидить на ослоні. За сльозами ледве, ледве Вимовляє доні (Тарас Шевченко, I, 1951, 32); — Тьотю, а тепер що? — звернулись вона до Марини Хомівни. — Не знаю, доню. Не плач (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 167).