ДОПІКАТИ, аю, аєш, недок., ДОПЕКТИ, ечу, ечеш; мин. ч. допік, допекла, ло; док.
1. перех. і без додатка. Закінчувати пекти; пекти до повної готовності. В кухні ще допікають, доварюють, дожарюють (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 29).
2. перех. Пекти додатково.
3. неперех. Сильно діючи, створювати фізичну неприємність. Сидить Лис у ямі, і знов йому голод допікає (Іван Франко, IV, 1950, 59); Час не стояв; сонце підпливало все вище та вище, не гріло вже, а почало допікати (Панас Мирний, IV, 1955, 9); Допікали комарі, але я не мав сили від них одбиватися (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 224).
4. перех. і неперех., кому, розм. кого і без додатка,
перен. Словами, діями виводити когось з терпіння,
рівноваги; діймати, дошкуляти. Нічим так не допікали
Якимцеві наймити і наймички, як ляканням тією
школою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 174); З нас багато сміялись,
допікали міщанськими дотепами (Степан Васильченко, IV, 1960, 24);
Це так допікало Бориса, що він теж почав
насвистувати веселу пісеньку (Василь Земляк, Гнівний Страті он, 1960,
76); Як допекли їй там оті прокляті, не витримала
моя голубонька: втекла до своєї матінки! (Леся Українка, III,
1952, 470); Мстивий і чванливий Бова почав робити все,
що міг, щоб чимось дошкулити, допекти Білецьких
(Дмитро Ткач, Арена, 1960, 146).
♦ Допікати (допекти) до живих печінок (до живого)
див. живий.