Словник української мови

ДОПОМО́ГА, и, жін. Сприяння, підтримка в чому-небудь. В боях за ясність зір і вод, За повінь щастя трудового Давав російський нам народ Свою братерську допомогу (Максим Рильський, I, 1956, 338); Пожежа була ліквідована без допомоги пожежної команди (Юрій Смолич, II, 1958, 81);
//  Матеріальна підтримка. Постановою ВЦВКу видано одноразову допомогу хворому (Василь Еллан, II, 1958, 77); В разі хвороби робітникам і службовцям видається допомога (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 34);
//  Захист, порятунок у біді. З останніх сил Лукія гукнула на допомогу (Олесь Донченко, III, 1956, 77);
//  Сприяння в лікуванні, полегшення страждань. Йосипа Осокіна знали в Дніпропетровську як чесного лікаря, який завжди подасть безкорисливу допомогу (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 167);
//  Ті, хто приходить на допомогу кому-небудь. Лишалась єдина дорога — за Волгу, сувору таку, а звідти прийшла б допомога, якби переплисти ріку... (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 47).
 Швидка допомога: а) медико-санітарна організація, яка подає першу медичну допомогу у невідкладних випадках. — Чого ж не подзвонила в швидку допомогу? — стримуючи роздратування.., процідив крізь зуби Федір (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 194); б) спеціальний автомобіль, який доставляє лікаря до хворого і яким перевозять хворих до лікувальних закладів. Коли вона прибігла додому, матір вже забрала швидка допомога (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 188).