ДОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допустити. На будівництво був допущений тільки всіма поважаний кореспондент (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 413); Треба було швидше гасити допущену Слащовим пожежу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 606).
ДОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допустити. На будівництво був допущений тільки всіма поважаний кореспондент (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 413); Треба було швидше гасити допущену Слащовим пожежу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 606).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 376.