ДО́ПИС, у, чол. Стаття, повідомлення про що-небудь,
написані для газети, журналу і т. ін. кореспондентом
або читачем. Ромко з Юлькою складали дописи до
світлової газети (Олесь Донченко, I, 1956, 77); Давид читав другий
уже допис про кооперацію в якомусь селі (Андрій Головко, II,
1957, 73);
// заст. Взагалі лист чи іншого виду
поштово-телеграфна кореспонденція. Не знаю, чи отримуєте
Ви які-небудь обіцяні дописи з України (Леся Українка,
V, 1956, 67).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 370.