в означеннях
Тлумачення, значення слова «дорідний»:

ДОРІ́ДНИЙ, а, е.

1. Великих розмірів; протилежне дрібний. По кутках і на печі вони поставили зелені соснові гільця, уквітчали їх калиною, .. пучками зернистих дорідних колосків (Нечуй-Левицький, I, 1956, 145); Посипалося з бункера перше дорідне зерно (Яків Качура, Вибр.. 1953, 268); Насипала [Устина] піввідра дорідного жовтого, аж червонуватого бобу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 35).

2. Який виріс до значної височини, буйний, розкішний. Чорна хустина жінки майнула і зникла в городі за жовтоцвіттям дорідних соняшників (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 177); Назустріч йому шуміла висока й дорідна пшениця (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 132); Кінь форкав, зажираючи дорідну зелень по вибалочку, напинав віжки, аж віз рипів (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 15).

3. З якого збирають високий урожай. Сплять наші рідні Краї. Ниви дорідні, Гаї (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 54); — Немає у світі більш родючої землі, як у долині Нілу, немає ніде таких дорідних, напоєних вологою ланів та садів (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 94);
//  Значний щодо кількості; багатий. З першого дорідного врожаю, зібраного на цілинних і перелогових землях, Батьківщина одержала багато мільйонів пудів додаткового хліба (Колгоспне село, 9.I 1955, 1).

4. Високого зросту, коренастий, товстий. Старість підкралася несподівано, мов осінь; вона якось одразу підсушила дорідного Дорохтея Плачинду (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 324); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця.. надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Яків Баш, Надія, 1960, 210).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 377.

Коментарі (0)