в означеннях
Тлумачення, значення слова «доріжка»:

ДОРІ́ЖКА, и, жін.

1. Зменш.-пестл. до дорога 1. Вийшли з лісу знов на ту саму польову доріжку (Іван Франко, IV, 1950, 61); Глухенька доріжка поміж хат покрутилася хуторами (Андрій Головко, II, 1957, 10);  * Образно. Сонце грає на хвилях, прокладає золоту доріжку (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 59).

2. Штучно створена вузька дорога (у парках, садах і т. ін.). Взяв я віник і лопату, Став доріжку прокладать (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 43); Він вийшов на широченну площу, посередині якої високими.. струменями бив дужий фонтан, оточений з усіх боків лабіринтом асфальтованих доріжок (Вадим Собко, Справа.., 1959, 175).

3. Вузький, довгий килим або товста тканина такої самої форми, що використовується як постілка. Вони мовчки спустилися по широких сходах, засланих м'якими килимовими доріжками (Іван Микитенко, II, 1957, 392); Піч побілена, від дверей до шафи простелена доріжка (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 524);
//  Вузька довга смуга з тканини, мережива і т. ін., що стелиться як прикраса.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 377.

Коментарі (0)