ДО́ШКА, и, жін.
1. Плоский невеликої товщини кусок дерева, випиляний з колоди. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... (Панас Мирний, II, 1954, 45); Македон розпилював дошку, майструючи комусь стола (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 171); * У порівняннях. Перед нею стояв молодий панич, високий, як очеретина, тонкий, як дошка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 57).
2. Шкільний прилад, на якому пишуть крейдою. Од чорної шафи з книжками до шкільної дошки павук снував павутиння (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 310); Вчителька Галина Борисівна викликала учнів до дошки, і вони розв'язували задачі (Олесь Донченко, VI, 1957, 124).
3. Пристосування для чого-небудь у вигляді плити,
пластини і т. ін. Удень його зовсім не видно, хіба уночі
почуєш, як старий немощною рукою глухо дзвонить у
чавунну дошку (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Креслярські
дошки мають прямокутну форму (Креслення. Підручник для 8—10 кл., 1956, 16).
Дошка пошани — дошка з іменами і фотографіями
кращих виробничників, ударників і т. ін. На стіну
комбінату шахти підняли дошку пошани, на якій були
написані імена кращих відбудовників (Дмитро Ткач, Плем'я..,
1961, 137); Меморіальна дошка — дошка, що служить
для увічнення пам'яті про яку-небудь особу або подію.
На багатьох будинках Варшави прикріплені
меморіальні дошки, на яких вирізьблено імена наших бійців,
що загинули під час вуличних боїв за столицю Польщі
(Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 149); Чорна дошка — дошка, на
яку заносять імена відсталих або тих, що
провинилися; Шахова дошка — те саме, що шахівниця.
Сташка.. кидала оком на високого брюнета, що,
глибокодумно підперши голову кулаками, схилився над шаховою
дошкою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 378).
♦ Від (од) дошки до дошки, перев. із сл.
прочитати, виучити і т. ін. — нічого не пропускаючи,
від початку до кінця. Микола вчився читати з великою
охотою, прочитав од дошки до дошки ввесь часловець
і псалтир (Нечуй-Левицький, II, 1956, 171); Він вийняв
прокламацію, розгорнув її і прочитав від дошки до дошки (Юрій Смолич,
II, 1958, 241); Ставити (поставити) на одну дошку —
прирівнювати когось у певному відношенні до кого-небудь.
Турбая на одну дошку з Вишиваним поставила...
А Турбай — то зовсім інша стаття! (Микола Руденко, Остання
шабля, 1959, 213).