в означеннях
Тлумачення, значення слова «дошкульний»:

ДОШКУ́ЛЬНИ́Й, а, е.

1. Який викликає, спричиняє фізичний біль. Мигнули під сонцем оголені шаблі, засвистіли в повітрі дошкульні нагайки (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 67); Удари були не дуже дошкульні, але все ж відчутні (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 188).

2. Який сильно діє, глибоко вражає; гострий, їдкий. Ніщо, кажуть, не буває таке дошкульне і вбивче для ворогів, як сміх (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 36); Януш.. знову зареготав, вбачаючи в поведінці Наливайка не тільки дошкульний, але й дотепний жарт (Іван Ле, Наливайко, 1957, 70);
//  Надто вразливий; слабкий. Бив [Максим] їх [коней] і по ногах, і по животах. Усе шукав дошкульних місць (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 104);  * Образно. Земля була.. дошкульним місцем старого Плачинди (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 246);
//  Який вражає, ображає кого-небудь уїдливими словами (про людину); уїдливий, ущипливий. Не було більш лихої дівчини на все село, ніж Текля. Гостра, дошкульна, нікому не змовчить, не стерпить (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 558).

3. Дуже відчутний, сильний, пронизливий (про холод, вітер, мороз і т. ін.). Холод став дуже.. дошкульний, аж кусливий (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 262); З моря дув дошкульний холодний вітер (Юрій Смолич, V, 1959, 244); Почались дошкульні осінні дощі з вітрами (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 124).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 401.

Коментарі (0)