в означеннях
Тлумачення, значення слова «доскочити»:
Рими України: словник рим

ДОСКОЧИТИ, чу, чиш, док.

1. неперех. Те саме, що доскакати. Северин Наливайко на своєму вороному коні квапився доскочити до високої могили в степу (Іван Ле, Наливайко, 1957, 305).

2. неперех., розм. Добігти, добратися куди-небудь за короткий відрізок часу. — Я зараз повернуся, тільки до крамниці доскочу (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 29); Доскочивши через городи в луку, а звідти в ліс, Уляна перевела подих (Іван Ле, Право.., 1957, 138).

3. перех., рідко. Добути що-небудь. Снігир [Снігур] Зозулю перебив, — Коли б я мав ваш стан і сили, Оцю я погань би не їв, Щоб сей да той мене, коли б я не доскочив Собі щодня шматок м'ясця (Євген Гребінка, I, 1957, 46).

4. перен., перех. Досягнути, домогтися чого-небудь. Через місяців три написав [Шавкун] сестрі вже з Києва, що він таки свого доскочив, — зробився студентом (Панас Мирний, II, 1954, 262); Коронний хорунжий, бажаючи доскочити гетьманської булави, не скупився на бенкети (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 41); В роботі й доскочив [Шульга] великої шани (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 214);
//  Наробити, накоїти чогось неприємного, небажаного. Вони бояться зачіпатися з поповичем, щоб не доскочити біди... (Петро Колесник, Терен.., 1959, 50); Олена поглянула у віконце й заговорила, наче сама з собою: — Коли б з тим лісом не доскочив [Левко] лиха собі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 619).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 384.

Коментарі (0)