ДОСТА́ТНІЙ, я, є.
1. Який задовольняє що-небудь або
відповідає яким-небудь потребам. Помкомвзводу.. треба
було зважити на топографію місцевості і поставити
достатній заслон проти можливого нападу з балки
(Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 80);
//
Обґрунтований належною мірою, переконливий. Прокурор
лагодився на довгу промову, але в цій справі він не мав
достатнього матеріалу, щоб розгорнути як слід по суті
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 324).
2. діал. Заможний. Контраст того безжурного, ..достатнього життя з пізнішим еміграційним бідуванням.. глибоко врізався в його молоду душу (Іван Франко, III, 1950, 72).