ДОСТУПА́ТИ, аю, аєш, недок., ДОСТУПИ́ТИ, ступлю, ступиш; мн. доступлять; док., розм.
1. до кого — чого.
Наближатися, підходити до кого-, чого-небудь,
пробиратися куди-небудь. За три милі Дике Поле
Козаки укрили, Доходжали-доступали До Чурай-могили
(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 277); Ще до загородки не
доступили, а вже хатні двері відчиняються — стріча кума
на порозі... (Марко Вовчок, VI, 1956, 286); Хоч він і дорослий
чоловік, але ж син, і тому вважав, що.. до матері ще має
право доступити (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 95);
//
Добиватися зустрічі, побачення з ким-небудь. [Лукія:]
Ну, дівчатка, була я у волості, сказать, такої
смілості набралася, що доступила аж до самісінького
старшини (Марко Кропивницький, III, 1959, 15).
2. кого, чого, діал. Досягнути, домогтися кого-,
чого-небудь. Один щасливий рицар зліз на гору і доступив
руки і серця панни (Леся Українка, III, 1952, 337).
♦ Не доступити до чого — неможливо купити,
придбати що-небудь через дорожнечу.