ДОСУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСУШИТИ,
сушу, сушиш, док., перех. Закінчувати сушити що-небудь;
сушити до кінця, до певної межі. Високо в небі пливло
сонце, досушувало хліба (Олекса Десняк, I, 1955, 396); Колосок
схопився, не знаючи, що діяти: бігти услід за товаром
чи досушувати біля грубки чоботи (Василь Кучер, Чорноморці,
1956, 248);
// безос. В нас озимі мороз бив зимою,
Навесні досушило вітрами (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 30).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 391.