Словник української мови

ДОСУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСУШИТИ, сушу, сушиш, док., перех. Закінчувати сушити що-небудь; сушити до кінця, до певної межі. Високо в небі пливло сонце, досушувало хліба (Олекса Десняк, I, 1955, 396); Колосок схопився, не знаючи, що діяти: бігти услід за товаром чи досушувати біля грубки чоботи (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 248);
//  безос. В нас озимі мороз бив зимою, Навесні досушило вітрами (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 30).