в означеннях
Тлумачення, значення слова «дотягати»:

ДОТЯГАТИ, аю, аєш і ДОТЯГУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТЯГТИ і ДОТЯГНУТИ, тягну, тягнеш; мин. ч. дотяг, ла, ло і дотягнув, ла, ло; док.

1. перех. Тягнучи кого-, що-небудь, доставляти до певного місця. Дотягує [Давид] деревину до інших і скидає з неї налигача (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 495);
//  розм. З труднощами доводити до якого-небудь місця літак, машину і т. ін. І все-таки льотчик закінчував бій перемогою, а потім дотягував літак до свого аеродрому (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 119).

2. тільки док., неперех., перен., розм. Ледве дійти, доїхати, насилу добратися куди-небудь, до чого-небудь. Дотягнув він додому потиху, усе думаючи про пригоди людськії... (Марко Вовчок, I, 1955, 147); Щось було знадобилося Ярошенкові у волості, так він ледве волами дотягнув (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 82); Покинувши відчинені ворота, не бачачи перед собою збентежених поглядів своїх домочадців, ледве дотяг [Миронсць] до хати, прийшов у свій кабінет і там звалився у крісло (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 73).

3. тільки док., перех., перен., розм. З труднощами довезти, донести, доставити кого-, що-небудь. — Поїхав я в ліс — ледве дотяг ті дрова — не коня дали, жеребну кобилу (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 136).

4. перех. Проводити, прокладати щось до якого-небудь місця, до якої-небудь межі. Дещо, звичайно, треба ще тут доробити, треба дотягти, нарешті, залізницю до самого Валу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 675).

5. перех. і неперех., перен. Доводити почате до кінця, до якої-небудь межі (перев. докладаючи великих зусиль). Спотикаючись і витираючи піт, Качан дотягував свою скрипучу розмову (Степан Васильченко, I, 1959, 280); [Конон:] Мабуть, до вечора і однієї ручки не дотягну з такою косою (Марко Кропивницький, II, 1958, 431); Годієра почав далі довго і нудно оповідати.. і дотяг нарешті до того [часу], що його ближчі предки розбрелись по світі (Іван Франко, VIII, 1952, 95).

6. неперех., розм. Зазнаючи різних ускладнень, добувати, витримувати до певного строку. Не їв [Іван] нічого від самого ранку, та так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Лесь Мартович, Тв., 1954, 35); — А головне зараз — худоба, коні. Аби хоч як-небудь дотягнути до паші та обсіятись (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 114);
//  перех. і неперех. Жити, існувати якийсь строк або до якого-небудь строку; доживати. Виснажені, до краю знесилені, ми певні були в той час, що дотягаємо свої останні дні (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 5); — Дотягне [дід] до ста років, — обізвалась Сусанна Уласівна (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 115).

7. перех. Співати до кінця; доспівувати. Дотягти пісню.

8. перех., розм. Затримувати, відтягувати виконання чого-небудь до певного часу.

9. перех., розм. Докурювати (перев. жадібно). Притулившись спиною до одвірка, він, ніким не помічений, дотягував недокурок (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 65).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 395.

Коментарі (0)