в означеннях
Тлумачення, значення слова «доточувати»:

ДОТОЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ДОТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех.

1. Подовжувати предмет приєднанням чого-небудь. Кожен член бригади може виконувати різні операції — бурити, працювати на породонавантажувальній машині, укладати рейки, доточувати вентиляційні труби (Вечірній Київ, 15.VII 1957, 4); Не розгубивсь я.., Рвонув вірьовки верхній шмат. Одрізав, доточив униз, Спустився десь у верболіз... (Іван Нехода, Казки.., 1958, 19);  * Образно. — Панам що — вони й днем доточують літню ніч, а мужик удень робить, мов чорний віл, а на ніч жене скотину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 492).

2. перен. Говорити чи писати на додаток до чого-небудь. До декрета про націоналізацію землі він доточував своє (Петро Панч, II, 1956, 14); — Довів [Радивон] до занепаду ферму! — потвердив Мусій Завірюха. — Мало не занапастив скот! — доточив і своє слово тракторист Сень (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 591).

3. Закінчувати гострити що-небудь. Доточувати ніж.

4. Гризучи, виїдаючи дірки, повністю пошкоджувати що-небудь; точити що-небудь до кінця, до певної межі. От руки! Вже багато з того, що змайстровано ними, доточує шашіль, а вони ще міцні, невгамовні, все роблять нове та нове (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 271).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 395.

Коментарі (0)

ДОТОЧУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ДОТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех.

1. Доливати рідину до певної межі. Продавщиця доточила пива до позначки (Юрій Смолич, Донь.., 1950, 24).

2. діал. Довівати що-небудь. Пшениці треба було доточити, щоб у Щербанівку в заготконтору відвезти (Андрій Головко, I, 1947, 210).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 395.

Коментарі (0)