ДОТРИМУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТРИМАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Тримати кого-, що-небудь до певного строку.
2. перен. Точно, без відхилень виконувати,
здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін.
Кандиба деякий час суворо дотримував обіцянку і зовсім
не пив (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 175); На перевозі Максим
гостро наказав козакам загону дотримувати цілковитої
тиші (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 320); — Обіцяла я
тобі одкритки з дороги посилати, але й того не
дотримала (Леся Українка, V, 1956, 420); Він таки дотримав
свого слова (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 226); Бронко надто добре
знав батька, щоб сумніватися в тому, що він дотримає
погрози (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 119);
// Берегти,
охороняти що-небудь. Вони суворо дотримували тайни
(Юрій Яновський, I, 1954, 57).