ДОТИКАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал.
1.
Доторкатися. [Геррісон:] Всі вони [робітники], коли
дотикали щіточкою вуст, впускали в свій організм
певну долю радію (Мирослав Ірчан, I, 1958, 261).
♦ Землі не дотикати — те саме, що Землі не
доторкатися (див. доторкатися). Леон Гаммершляг ходив,
землі не дотикаючи з гордості і радості (Іван Франко, V, 1951,
382).
2. Діяти на органи відчуття. Сморід по-іншому нас дотикає, як колір кривавий, Смак доступається органів наших, як запах та колір (Микола Зеров, Вибр., 1966, 178).
3. перен. Завдавати кому-небудь неприємностей ущипливими, дошкульними словами або діями. В ній і тепер ще повно егоїзму й фальшу, яким дотикала болючо [болюче] не одну душу коло себе (Ольга Кобилянська, III, 1956, 147).