ДОВЕ́РШЕНІСТЬ, ності, жін.
1. Абстр. ім. до довершений 2. Довершеність художньої форми Рильського буде зразковою для поколінь (Літературна газета, 24.I 1946, 4); Композиційної довершеності бракує ще багатьом комедіям наших драматургів (Вітчизна, 8, 1958, 168); Одіж на ній лиш підкреслює довершеність жіночих форм (Юрій Яновський, II, 1958, 21).
2. Про людину, предмет, що наділені тільки позитивними якостями, не мають будь-яких недоліків. — Та я не створений для раю, Йому чужа душа моя; Сама довершеність ви, знаю, Що ж! — Вас не вартий зовсім я (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 126).