Словник української мови

ДОВГА́СТИЙ, а, е. Який має видовжену форму; у якого довжина більша за ширину. Зелені закруглені й довгасті гори піднімаються все вище та вище (Нечуй-Левицький, II, 1956, 388); Шелестіла довгастими листочками верба (Юрій Яновський, I, 1958, 328); З'явився єфрейтор з довгастим гостробородим, обличчям (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 50).
▲ Довгастий мозок — нижній (задній) відділ головного мозку хребетних тварин і людини, що переходить у спинний мозок. Довгастий мозок у дітей уже на час народження цілком розвинений і дозрілий у функціональному відношенні (Шк., гігієна, 1954, 54).