в означеннях
Тлумачення, значення слова «довічний»:

ДОВІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який не має початку і кінця; споконвічний, одвічний. Сонце! Сонце! се тебе, довічний світе, стрічаючи, вітає земля (Панас Мирний, IV, 1955, 308); Люблю я її [осінь] й за те, що коли опадає в садку пожовкле листя, ..стають видніше довічні зорі (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 235).

2. Який існує постійно, не зникає; вічний. [Кіндрат Антонович:] Їдь, куди тебе веде твоя думка, довчайся, вишукуй довічної правди (Марко Кропивницький, II, 1958, 342);
//  Не обмежений яким-небудь строком; безстроковий. Радянська держава передала в безкоштовне довічне користування колгоспів понад 600 тис. га землі (Вісник АН УРСР, 3, 1957, 33);
//  Який до кінця життя займається тим самим. Ягайло і польські пани в 1392 р. за угодою.. змушені були визнати Вітовта довічним правителем Литовського князівства (Історія УРСР, I, 1953, 110);
//  Який продовжується, триває до кінця життя. [Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони [раби] гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка, II, 1951, 238); Він [Щорс] Іллічу в житті своїм На вірність присягав довічну (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 125).

3. Який живе, існує, триває з давніх часів або дуже довго. Ви од неї [панночки], як од довічних борів Полісся, таємною тишею, чарами-дрімотами (Степан Васильченко, I, 1959, 229); Саме в нашій великій Батьківщині.. вперше комунізм починає перетворюватися з довічної мрії людства в реальність (Радянська Україна, 7.XI 1960, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 335.

Коментарі (0)