ДОВОДИТИ, джу, диш, недок., ДОВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. довів, довела, ло; док.
1. перех. Ведучи, доставляти кого-небудь до певного місця; супроводити. Улас вертався удвох з Лукиною й доводив її щодня до самої хати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); Він таки виконав свою обіцянку й довів мандрівників до свинцевого родовища (Олесь Донченко, II, 1956, 59).
2. перех. і неперех. Підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами; доказувати. З ним можна сперечатися, йому можна доводити, його можна переконати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 463); Хто надто багато доводить, той нічого не доводить (Ленін, 11, 1949, 202); Говорив [Сидорчук] запально і переконливо, немов десь з кафедри доводив свою нову військову концепцію (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 156); Соціалістична система господарства довела свої переваги (Радянська Україна, 26.III 1950, 1).
3. перех. Роблячи що-небудь, досягати певної межі. Робітник доводить калібр до останнього ступеня точності (Вадим Собко, Любов, 1935, 11); На Україні виробництво зерна треба довести до 37—38 мільйонів тонн (Комуніст України, 5, 1966, 11).
4. перех. Змушувати кого-небудь пройнятися певними почуттями, переживаннями і т. ін. Плутались [діти] у неї під ногами, бились, верещали і доводили її до розпачу (Леся Українка, III, 1952, 706); — Корись, сину, не доводь батька до гніву (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 208).
5. неперех., діал. Доносити, повідомляти. — Ви так і звикли про все доводити дідові!.. Цокотухи! (Панас Мирний, IV, 1955, 302).
6. перех., спец. Здійснювати механічну обробку
деталей машин, апаратів, приладів і т. ін. для надання
їм точних розмірів і чистоти поверхні; притирати.
Різальні грані таких різців обов'язково треба старанно
доводити на точилі або на бруску (Різальні інструменти..,
1959, 32).
♦ Доводити (довести) до відома див. відома;
Доводити (довести) до гріха — бути причиною чиїх-небудь
негативних вчинків. — Мовчи, Марино, не доводь хоч
ти до гріха, — невгавав Левко (Василь Кучер, Трудна
любов, 1960, 175); Доводити (довести) до згуби —
губити, занапащати кого-небудь. Одарка заплакала
слізьми та й почала розказувати все: як її
замикали на ніч саму у горницю, як грозили й били, як до
згуби довели... (Марко Вовчок, I, 1955, 43); Доводити
(довести) до кінця (до кра́ю, рідко краю́) — закінчувати
що-небудь. — Я вірю — коли візьмемось за діло терпляче,
уперто і уважно, ми доведемо його до краю (Степан Васильченко, II,
1959, 227); Доводити (довести) до пуття (до ладу):
а) (що) робити як слід, як треба що-небудь. Вона
обіцяла побалакати з Явдохою про його діло, але не
скоріш, як у неділю, бо тепер.. заходилась коло
мазання — треба ж довести його до ладу (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
50); Друга частина [страйкарів] цупко трималась
свого: почали, мовляв, так кінчаймо, доводьмо до
ладу, а не — курям на сміх! (Андрій Головко, II, 1957, 238);
б) (кого) ростити, виховувати, допомагати кому-небудь
досягти певного становища в суспільстві. Задумався
він і над долею свойого [свого] годованця і
постановив собі не покинути його, але довести до пуття (Іван Франко,
II, 1950, 142); Добрий був з діда різьбяр; своє вміння
він потроху передавав улюбленцеві Борису Ганущакові,
якого виховав та до пуття довів (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959,
204); Доводити (довести) до розуму (до ума, до
глузду) — виховувати, ростити дітей. — Коли хто
вернеться додому, накажіть моїй жінці, нехай не журиться,
не плаче, та нехай доводить до розуму дітей (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 213); Няньчить її й доглядає [ненька]..,
обчісує й одягає, До глузду доводить (Гулак-Артемовський, Байки..,
1958, 170); Не доводити (не довести) до добра див. добро.