в означеннях
Тлумачення, значення слова «доживати»:

ДОЖИВАТИ, аю, аєш, недок., ДОЖИТИ, иву, ивеш, док.

1. неперех., до чого. Досягати певного віку. — Ось мама наша — до старості дожила, а все така ж (Андрій Головко, II, 1957, 587);
//  Жити до якого-небудь строку. Дитина дожила тільки до вечора (Нечуй-Левицький, III, 1956, 108);
//  до чого, рідко чого. Дочікуватися чого-небудь, зазнавати в житті чогось. І дав дожить Господь їй радості на світі (Тарас Шевченко, II, 1953, 11); Проте й вона дожила до свого щастя, діждалася своєї доби (Панас Мирний, I, 1954, 61); Далеко ся весна ясна за мною, й чимало довелось дожить невдач (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 102); Радісно став дідові на серці. І він дожив, хоч на старість, до нових, світлих часів (Олесь Донченко, I, 1956, 83).

2. перех. і неперех. Закінчувати своє життя. І не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь (Тарас Шевченко, I, 1951, 349); Заспішив я в дивнім неспокої В рідний край, де мати в самоті Дні свої старечі доживала (Степан Крижанівський, Калин, міст, 1940, 7); Дожив віку свого старий Задорожко (Марко Вовчок, I, 1955, 49); [Кряж:] Всіх дочок докупи зберу й доживу віку (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 209);  * Образно. За вікном доживає останні дні багата снігами зима (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 385).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 346.

Коментарі (0)