ДРАМАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до драма 1, 2.
Ми маємо на меті видати літературний збірник
(поезії, новели, повісті, драматичні твори) (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 239); Вокальне, драматичне й хореографічне
мистецтво українських кріпосних артистів
відзначалося великою майстерністю (Українська класична опера, 1957, 60).
Драматичний гурток — гурток театральної
самодіяльності, любителів сценічного мистецтва. Таня й
Оксана організували драматичний гурток, до них
пристав і Тарас Тополя, який виявився завзятим аматором
(Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 305).
2. Сповнений драматизму. Новелісти переважно зосереджували увагу на драматичних конфліктах, в яких знедолений герой здебільшого гинув (Радянське літературознавство, 2, 1958, 18); Вона [література] була на боці прогресу і тоді, коли підтримала Любов Ярову в драматичному моменті її життя (Шамота, Талант і народ, 1958, 164).
3. Розрахований на певний ефект; штучний, роблений. Драматична поза.
4. муз. Сильний, різкий щодо тембру, на відміну від ліричного (про голос співака або співачки). Драматичний тенор; Драматичне сопрано.