в означеннях
Тлумачення, значення слова «драпіжник»:

ДРАПІ́ЖНИК, ДРЯПІ́ЖНИК, а, чол., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. Як почули про ту. нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники! От варто було побачити, який переполох між ними вчинився (Іван Франко, III, 1950, 229); Дворянин Сельський був знаний як наклепник, фіскал і драпіжник (Петро Панч, III, 1956, 479);
//  Той, хто краде, грабує, вбиває. [Годвінсон:] Слухай, Сіонська дочко! Ось летять на тебе дряпіжники з обличчям мідяним... Нема тобі рятунку... (Леся Українка, III, 1952, 82); — Терентій зразу зачинив їх [коні] у стайні, пошептався із отим крадієм чи драпіжником, спровадив його кудись огородами (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 504).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 407.

Коментарі (1)