в означеннях
Тлумачення, значення слова «дратувати»:

ДРАТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; роздратовувати, злити. Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 219); Його запобігливо-статечні манери завжди дратували Валентина Модестовича (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 223); Неясна роль Безбородька в родині щораз більше дратувала Катерину (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 353).

2. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дражнити, дрочити. Діти бігали за нею і дратували її цілий день (Панас Мирний, I, 1954, 60); Якщо голота й надалі дратуватиме турків, пани з помсти доб'ються свого (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 39); Наш Андрійко бешкетує, Гусака щодня дратує (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 65);  * Образно. Бійці продовжували дратувати вогневу точку [ворога] (Олесь Гончар, I, 1954, 95);  * У порівняннях. Каштан розправляє набухлі бруньки, мов нарочито дратує дітей дотиками весни (Костянтин Гордієнко, Буян, 1938, 80);
//  ким, чим. Висміювати когось, беручи до уваги риси, властиві йому, його рідним і т. ін. От тою-то лютою жінкою й дратували раз у раз Івана, та він не сердився і добродушно викручувався жартами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 347); [Олімпіада Іванівна:] Нащо ви, Якове Григоровичу, дратуєте Милевського старістю, він цього не любить (Леся Українка, II, 1951, 37).
Дратувати собак — те саме, що Дражнити собак (див. дражнити). Уже так надвечір прийшли вони у село, голодні і потомлені, не знають, сердешні, що їм і чинить: ні за що купить і шматка хліба, а попід вікнами собак дратувать — сором (Олекса Стороженко, I, 1957, 48).

3. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття і т. ін.; роздратовувати. Тепла пахуча пара од поросятини страшенно дратувала в них апетит (Нечуй-Левицький, III, 1956, 377); Всього було вдосталь у цій переповненій, по-південному яскравій Каховці, все горіло на сонці, дратуючи спраглу уяву, збуджуючи пристрасті (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 39);
//  Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Наркотичний, важкий дух олеандрів та рути дратував її нерви (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 89); Сонце дратувало мене своїм нахабним світлом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 365);
//  Викликати вчому-небудь біль. Я довго не робив масажу не через те, що ніколи, а через те, що нога у мене дуже боліла, я ледве ходив і дратувати її гімнастикою не хотів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 179).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 409.

Коментарі (0)