в означеннях
Тлумачення, значення слова «дрібниця»:

ДРІБНИ́ЦЯ, і, жін.

1. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення. Волію я, щоб мене саму зруйнувала любов, ніж щоб її зруйнували дрібниці (Леся Українка, III, 1952, 685); Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 22); Така прекрасна справа, а ляснула через дрібницю (Остап Вишня, I, 1956, 236);
//  перев. мн. Деталі, подробиці. Виклавши до найменших дрібниць зміст «Сатани в бочці».., Галя почала роздавати ролі (Степан Васильченко, I, 1959, 119); Щепкін, який до дрібниць знав провінціальне життя, зрозумів і розкрив Гоголя, як ніхто (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 330);
//  у знач. присудк. сл. Не варте уваги, не має істотного значення. У Вас ще є краща мета в житті! Вам треба бути здоровим і працювати, а решта дрібниці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 444); — А чому ж лоб перев'язаний і -на пов'язці кров... — Це дрібниця. Трошки шаблею зачепив гайдамака (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 341).
Розмінюватися (розмінятися) на дрібниці — займатися чим-небудь несерйозним, незначним, не вартим уваги.

2. Предмет невеликого розміру і другорядного значення. Мушу признатися, що це був перший і останній раз, коли Сев користався трюмо для таких дрібниць, як комірець і краватка (Юрій Яновський, II, 1958, 41); Ще четверо хлоп'ят в танку поралися коло своїх механізмів, не шкодуючи казенного мастила і інших дрібниць (Юрій Яновський, I, 1958, 275).

3. тільки мн., діал. Дрібушки (див. дрібушки 1!). Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 414.

Коментарі (0)