Словник української мови

ДРІК 1, дроку, чол. Чагарникова або напівчагарникова степова рослина родини бобових, що цвіте жовтими чи білуватими квітами. В народі вживають відвар з гілок дроку при водянці [живота], при хворобах печінки, при всіх видах жовтяниці і як кровоспинне (Лікар..рослини.., 1958, 164); Внизу вся долина була затоплена жовтим цвітом дроку (Петро Панч, Ерік.., 1950, 38).
▲ Дрік красильний (Genista tinctoria) — вид дроку, з стебел, листків і квіток якого одержують жовту фарбу. З деревних та кущових бобових нею [попелицею] пошкоджуються акація біла й жовта,.. дрік красильний і деякі інші (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 246).

ДРІК 2, дрока, чол., діал. Овід, ґедзь. Жайворінка [жайворонок] десь високо, По обніжках ховрашки, Дрік та муха, а ізбоку — Гук — незримої мошки (Іван Манжура, Вибр., 1950, 69).
♦ Дрік напав (нападе, укусив, укусить) — те саме, що Ґедзь (ґедз) напав (укусив) (див. ґедзь). — Він, здається, незабаром буде за всіма, як той цуцик, — одказала понуро Христя. — Дрік такий нападе!.. — жартує Горпина (Панас Мирний, III, 1954, 33).