Словник української мови

ДРІ́ЖДЖІ, ів, мн. Одноклітинні мікроскопічні гриби, які викликають спиртове бродіння цукрів і застосовуються у хлібопеченні та при виготовленні пива, вина. Дріжджі так само, як і бактерії, — одноклітинні організми (Мікроорганізми і родючість ґрунту, 1955, 7); Серед мікробів-сапрофітів є мікроби, дуже корисні для людини, наприклад, мікроби, здатні розкладати цукристі речовини з утворенням спирту. Вони відомі під назвою дріжджів (Підручник дезинфекції, 1953, 25);
//  Речовина з мікроскопічних грибів, що здатна викликати бродіння. Тут йому треба було.. побігти до сусіди Меласі позичити трохи дріжджів, бо хазяйка заходилася ставити пироги (Марко Вовчок, I, 1955, 296).
▲ Кормові (сухі) дріжджі — цінний для тварин білковий корм, який одержують вирощуванням дріжджів на продуктах оцукрювання целюлози. Останнім часом виявлено доцільність масового виробництва і застосування для годівлі тварин кормових дріжджів, які утворюють білок з мінеральних азотовмісних солей (Наука і життя, 1, 1957, 13); Сухі дріжджі — дуже цінний корм для свиней (Свинарство, 1956, 151); Пивні дріжджі — речовина, виготовлена з певних рас дріжджів, що використовується при варінні пива. Павлюга, добувши з кишені плитку пивних дріжджів, взявся годувати ними свого скакуна (Олесь Гончар, I, 1954, 309).
♦ Як (мов, наче і т. ін.) на дріжджах — дуже швидко. Засіє й засадить Паміра своєю рукою город, все сходить та росте, як на дріжджах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 17); Тут [в Асканії] буквально все саме пливе тобі в руки, багатства твої ростуть, мов на дріжджах (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 97).