в означеннях
Тлумачення, значення слова «дружній»:

ДРУЖНІЙ, я, є. Прикм. до друг 1. Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі (Тарас Шевченко, I, 1951, 327); Незабаром Макитра куйовдив чуб на дружній голові (Степан Васильченко, II, 1959, 51); Ми у тісному, дружнім крузі Згадали молодість свою (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 61);
//  Заснований на дружбі, взаємній прихильності, довір'ї, доброзичливості. Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв'язків між людьми (Іван Франко, VI, 1951, 37); Дружні взаємини єднали співця Білорусії [Я. Купалу] з литовським поетом Людасом Гіра, з найбільшим поетом Латвії Янісом Райнісом, з нашим Павлом Тичиною (Максим Рильський, III, 1955, 408);
//  Який виражає прихильність, довір'я, дружелюбність. [Орест:] Сьогодні оце ввечері, здавалося мені, ви повернулись до давнього дружнього тону, а тепер знов... (Леся Українка, II, 1951, 43); Певним напруженням волі повернула [Галина Горленко] голову трохи набік і зустріла погляд — такий теплий і дружній погляд (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 5); Юра.. несе перед собою правицю, простягнути для дружнього потиску (Юрій Смолич, II, 1958, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 425.

Коментарі (0)