в означеннях
Тлумачення, значення слова «дружний»:

ДРУ́ЖНИЙ, а, е.

1. Зв'язаний дружбою, взаємною прихильністю, довір'ям, відданістю, згодою. Гідно, з щирою любов'ю дружна сім'я народів СРСР вшановує пам'ять свого великого Кобзаря (Олександр Гаврилюк, Вибр., 1949, 209); Володимир Ілліч був дуже дружний з своїм старшим братом Олександром (Ленін, Коротка біографія, 1955, 6); Народ у колгоспі був дружний, роботящий, прекрасно міг сполучати державні інтереси з особистими (Остап Вишня, I, 1956, 423).

2. Який проходить одночасно, спільно, погоджено, злагоджено. Колектив у гурті та в дружній роботі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 352); Одного морозного ранку околиці Гродно стряслись од дружної стрілянини (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 169); Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури — негучний, але дружний спів (Юрій Смолич, Мир... 1958, 72);
//  Який виникає, з'являється, здійснюється і т. ін. бурхливо, швидко. Весна прийшла у Донбас рання, буйна, дружна (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 72); Щоб одержати дружні сходи озимої вики, її сіють у вологий шар ґрунту (Колгоспник України, 8, 1959, 29).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 425.

Коментарі (0)