в означеннях
Тлумачення, значення слова «дружина»:

ДРУЖИНА, и.

1. жін. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Заколисаний родинним щастям з любою дружиною, Семен забув на свої колишні турботи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109); Він узяв собі дружину, маленьку, кволу, але щиру до роботи жінку (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 42).

2. чол., заст., поет. Одружений чоловік стосовно до своєї жінки. Якби мені крила, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною (Тарас Шевченко, II, 1953, 167); [Сербин:] Не можу я стати тобі дружиною навік, бо коли ти і сама усе узнаєш, то не підеш зо мною (Степан Васильченко, III, 1960, 33).

3. жін. Група, загін, добровільне об'єднання людей, створене з якою-небудь метою. В Києві, Одесі, Миколаєві в грудневі дні [1905 р.] озброювались робітники, формувались бойові дружини (Історія УРСР, I, 1953, 611); В усіх кварталах міста створено санітарні дружини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 112); З народної ініціативи виникли і користуються довір'ям такі нові форми участі трудящих у зміцненні порядку, як товариські суди та добровільні народні дружини (Матеріали XXI з'їзду КПУ, 1960, 69).

4. жін. У стародавній Русі — збройний загін, що становив постійну військову силу князя і брав участь в управлінні князівством. Та ось, наче смерті яма, Відчинилась міська брама І з дружиною малою Вийшов князь з Переяслава (Іван Франко, XIII, 1954, 369); Велика воєнна здобич, що потрапляла до рук слов'янської знаті, збагачувала її і давала можливість утримувати добре озброєні дружини (Історія СРСР, I, 1957, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 424.

Коментарі (0)