в означеннях
Тлумачення, значення слова «дружити»:

ДРУЖИТИ, дружу, дружиш, недок.

1. неперех., з ким. Бути в дружбі з ким-небудь. З Латином у сусідстві жив [Турн], Дочці і матері прикметний, І батько дуже з ним дружив (Іван Котляревський, I, 1952, 166); Шевченко дружив з Чернишевським, Щепкіним, з родиною Толстих (Павло Тичина, III, 1957, 335);  * Образно. Виявилось, що Мітла й Півень хоч і виросли на Дніпрі, а з водою не дружили (Петро Панч, III, 1956, 369);
//  без додатка. Виявляти взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного. Дружили ми, а пройдуть літа, І, може, стрінемось не ті (Павло Грабовський, I, 1959, 65); Якщо народи будуть дружити, вони зуміють знищити перешкоди на шляху до миру (Радянська Україна, 9.IV 1957, 1);  * Образно. На руїнах старої Росії, Де дружили казарма й тюрма, Спілка трудящих чоло підійма, Зерно невидане сієї (Максим Рильський, I, 1956, 124).

2. перех., розм., рідко. Те саме, що одружувати. — Чи купує хто, чи продає, чи дитину дружить, без мене не обійшлося (Лесь Мартович, Тв., 1954, 210).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 424.

Коментарі (0)