в означеннях
Тлумачення, значення слова «дубчик»:

ДУ́БЧИК, а, чол., розм.

1. Те саме, що дубець 1. Зломивши дубчика з кущів, Щоб півня добре стьобонути, Перехрестивсь він та й побрів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 364); Ляля підходить до тільки-но посаджених кущів ясмину й виламує дубчика (Остап Вишня, I, 1956, 398).

2. Зменш.-пестл. до дуб 1. І справді, скілько тут Сокири ні бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли (Євген Гребінка, I, 1957, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 431.

Коментарі (0)