ДУБЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до дублювати. Тут було ніби два заводи, один на поверхні, другий, дублюючий, під землею (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 146); — Провал не торкнувся дублюючого складу [підпільного] районного комітету,.. створеного за вашою директивою на випадок нещастя... (Юрій Яновський, IV, 1959, 171).