ДУБНИ́К, а, чол., розм.
1. Дубовий ліс, гай. Раді птиці Вилітали з дубника, Щоб на хлопця подивитись, Привітати школяра (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 127).
2. Велика дубова діжа для дублення шкір. В глибині просторого двору.. стояли величезні діжі — певне, дубники, — відер, мабуть, на двісті кожна (Леонід Юхвід, бля, 1959, 136).