в означеннях
Тлумачення, значення слова «дубовий»:

ДУБО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до дуб 1. По глибоких долинах подекуди зеленіють дубові та грабові старі ліси (Нечуй-Левицький, II, 1956, 27); Дівчині на голову падало дубове листя (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 430);
//  Зробл. з дуба (у 1 знач.). Він сперся головою На дубовий стіл твердий (Іван Франко, XIII, 1954, 19); Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 433).
Дубовий шовкопряд див. шовкопряд.

2. перен. Сильний, міцний, дужий. Один не має землі, не має худоби, але має руки дубові. А то хіба не ґаздівство? (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 80); — Глущук! До слідчого, — почувся дубовий голос вартового, схожого на крука (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 86).

3. перен., розм. Грубий, нескладний, незграбний. І під допитливим, гострим студентським поглядом рукопис ожив, заговорив зі своїм читачем дубовою.. мовою (Олесь Донченко, II, 1956, 13).
Дубова голова, лайл. — про розумово обмежену, тупу людину. — Ну, та й дубова ж у тебе голова, моє серденько! (Іван Франко, II, 1950, 396).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, . — Стор. 430.

Коментарі (0)